КНИГИ: МОЯ АБЕТКА | МЕТАНОЙ’Я | ПРОСТІР ДУХУ | МОНОЛОГ | ДВА БЕРЕГИ | РІЧКА ЖІТТЯ | ПОЗАЧАССЯ | ПОЕЗІЇ. РІЗНЕ.
Не куштуй плоду доти, доки не пересвідчишся, що він стиглий. Інакше голод зіпсує твій смак.
…
Сонце світить удень, щоб знати, якою дорогою ходити вночі.
…
Для кого пам’ять стає скарбницею мудрості,
а для кого – домовиною втрачених надій.
…
Справжній акт творіння ніколи не може базуватися на сухому раціоналізмові. Основа – це дух, а раціональний підхід і логіка стануть добрими помічниками та порадниками.
…
Вавилонська вежа не так страшна утопічною ідеєю,
як руїною, яка засвідчила безумство, безнадію та нищість будівничих.
…
За ілюзії ми платимо великі відсотки, які спустошують скарбницю нашого життя.
…
Істина – це краса, яка не підвладна ні часові, ні простору,
бо вона, промініючи гармонією краси, відкриває наші очі на велику таємницю – таємницю творчості.
…
Дорога відкриває в нас те, що приховують будні.
…
Гнів людський спалахує швидко, а, спалахнувши, – засліплює.
Гнів же божий зріє довготерпеливо, а спалахнувши,
робить сліпців зрячими, безумцям дає просвітлення розуму.
…
Якщо на кінчику життя знаходиться смерть,
то на кінчику смерті тримається закон,
який сповіщає про межу між гріхом і св’ятощами, кінцем і безкінечністю.
Усвідомлення істини приходить не до того, хто хоче її пізнати,
а до того, хто здатен її вмістити.
…
Подорожі відкривають очі на світ і додають наснаги життєвим планам.
…
Ми усі несемо на плечах свій тягар, тільки для одних це – хрест,
а для інших – надгробок.
…
Довколишній світ – це чаша, в яку вливається жива вода життя.
Якими вустами ми п’ємо цю воду – такий смак і відчуваємо.
…
Там, де закінчується світ, починається Всесвіт.
Там, де закінчується знання, починається пізнання.
…
Уміння мовчати пробуджує в нас талант співрозмовника.
…
Земля тримає нас своїм корінням. Небо – духом.
Та лише одна любов здатна поєднати земну силу коріння із небесною чистотою духу.
…
Любов рятує людину від безумства цього світу.